Руська Православна Церква

Офіційний сайт Московського Патріархату

Русская версияУкраинская версияМолдавская версия
Патріархія

Визначення Освященного Архієрейського Собору Руської Православної Церкви «Щодо питань внутрішнього життя і зовнішньої діяльності Руської Православної Церкви»

Визначення Освященного Архієрейського Собору Руської Православної Церкви «Щодо питань внутрішнього життя і зовнішньої діяльності Руської Православної Церкви»
Версія для друку
4 лютого 2011 р. 19:30
Документ ухвалено 4 лютого 2011 року Архієрейським Собором Руської Православної Церкви.

1. Заслухавши доповідь Святішого Патріарха Московського і всієї Русі Кирила в ході нинішнього Архієрейського Собору і взявши до уваги доповідь Його Святості на Архієрейській Нараді 2 лютого 2010 року, члени Освященного Архієрейського Собору підносять подяку Господу Вседержителю про улаштування життя Московського Патріархату в період з часу Помісного Собору 27-28 січня 2009 року.

2. Освященний Собор схвалює діяльність Предстоятеля Руської Православної Церкви, Священного Синоду та Синодальних установ у міжсоборний період. Члени Собору окремо дякують Святішому Владиці за його невтомні труди з відвідування єпархій Московського Патріархату та спілкування з кліром і паствою.

3. Собором затверджуються постанови Архієрейської Наради від 2 лютого 2010 року, а також рішення Священного Синоду та Синоду Української Православної Церкви щодо утворення Дніпродзержинської, Калінінградської, Карагандинської, Костанайської, Павлодарської та Улан-Уденської єпархій. Затверджуються схвалені Священним Синодом Статут Республіканського релігійного об'єднання «Митрополичий округ Руської Православної Церкви в Республіці Казахстан» та Внутрішнє положення про Митрополичий округ Руської Православної Церкви в Республіці Казахстан. Собор схвалює рішення Священного Синоду, що стосуються перетворень Синодальних структур і формування нових Синодальних установ. Схвалюються також прийняті Священним Синодом тексти типових статутів парафії, подвір'я Патріарха Московського і всієї Русі, архієрейського подвір'я та подвір'я єпархіального монастиря.

4. Члени Архієрейського Собору відзначають корисність частих зборів єпископату Руської Православної Церкви, які проводяться у формі Архієрейських Соборів або Архієрейських Нарад. Ці збори, разом із молитовним спілкуванням архіпастирів, особливим чином являють церковну єдність і сприяють правильному улаштуванню церковного життя. Архієрейські Наради під головуванням Патріарха Московського і всієї Русі можуть проводитися як у складі всього єпископату Руської Православної Церкви, так і в складі архіпастирів окремих країн чи регіонів.

5. На позитивну оцінку заслуговують труди Міжсоборної присутності Руської Православної Церкви, завдяки роботі якої актуальні питання внутрішнього життя і зовнішньої діяльності Московського Патріархату всебічно обговорюються перед поданням їх на канонічне рішення Священноначалія. Важливо, щоб в обговоренні тем, що виносяться на загальноцерковну і громадську дискусію, брали активну участь єпархії Руської Православної Церкви.

6. Освященний Собор, підтримуючи намір Святішого Патріарха Кирила проводити регулярні наради глав Синодальних установ, визначає надати цим нарадам формального статусу з іменуванням їх Вищою Церковною Радою, за аналогією з органом, заснованим Всеросійським Церковним Собором у 1917 році, який припинив роботу в роки гонінь. Священному Синоду доручається ухвалити рішення про утворення Вищої Церковної Ради після того, як будуть розроблені відповідні нормативні документи. Рішення Священного Синоду та необхідні поправки до Статуту Руської Православної Церкви мають бути подані на затвердження чергового Архієрейського Собору.

7. Із жалем зазначивши, що окремі визначення Архієрейських Соборів, Архієрейських Нарад і Священного Синоду не отримують належного виконання, Освященний Собор вважає особливо важливим, щоб керуючі єпархіями, а також голови Синодальних відділів, комітетів і комісій потурбувалися про ретельне ознайомлення єпархіальних кліриків і співробітників Синодальних та єпархіальних установ з рішеннями Священноначалія. Кожному правлячому архієрею і керівнику Синодальної установи належить розробити порядок виконання тих рішень органів управління Руської Православної Церкви, що підлягають його віданню, з тим, щоб до 1 грудня кожного року Предстоятелю Руської Православної Церкви направлялися остаточні або проміжні звіти про реалізацію зазначених постанов.

8. Собор дякує Блаженнішому митрополитові Київському і всієї України Володимиру та архіпастирям Української Православної Церкви за зусилля, спрямовані на зміцнення церковної єдності та зцілення згубних розколів, і висловлює надію на остаточне їх подолання через повернення братів і сестер, що їх було відокремлено, до рятівного лона Церкви. Члени Освященного Собору підтримують Звернення Священного Синоду Руської Православної Церкви до православних християн України, які перебувають поза єдністю зі Святою Церквою, ухвалене на засіданні 26 липня 2010 року в Успенській Києво-Печерській Лаврі, і висловлюють задоволення у зв'язку з відвідинами України Предстоятелем Московського Патріархату, чим особливо підкреслюється неминуще значення найдавнішої Київської кафедри у житті всієї Руської Православної Церкви. Собор позитивно оцінює новий етап розвитку церковно-державних відносин в Україні і висловлює впевненість, що їх гармонізація сприятиме благу народу і зміцненню духовних засад у житті суспільства.

9. Члени Освященного Собору висловлюють надію на подальшу стабілізацію громадської і політичної ситуації в Молдові, на розвиток у країні взаєморозуміння та взаємодії Церкви й держави. Собор підтверджує необхідність врегулювання проблеми, пов'язаної з діяльністю неканонічно проголошеної «Бессарабської митрополії», що завдає серйозної шкоди церковній єдності.

10. Відзначаючи стійкий розвиток церковного життя в країнах Балтії, члени Собору відчувають жаль у зв'язку з триваючою майновою нерівноправністю багатьох общин Естонської Православної Церкви Московського Патріархату в порівнянні з общинами, які знаходяться в юрисдикції Константинопольської Церкви, що суперечить раніше досягнутим домовленостям двох Патріархатів. Необхідні подальші зусилля, спрямовані на справедливе врегулювання цього питання.

11. Собор із задоволенням сприймає позитивні зміни в житті православних віруючих у Китаї і висловлює надію на поступову нормалізацію становища автономної Китайської Православної Церкви.

12. Члени Освященного Собору з вдячністю Господу відзначають успішний розвиток спілкування і взаємодії архіпастирів, пастирів і мирян єдиної Руської Церкви, включаючи її невід'ємну і самоврядну складову — Руську Зарубіжну Церкву, що привносить свій особливий внесок у загальноцерковне життя.

13. Позитивно оцінюючи зростаючу присутність парафій Руської Православної Церкви в далекому зарубіжжі, члени Собору з особливим задоволенням відзначають придбання Російською Федерацією ділянки землі в Парижі для будівництва кафедрального собору та створення православного духовно-культурного центру як видатний результат спільних зусиль Святішого Патріарха і російського державного керівництва, яким вони висловлюють свою глибоку вдячність.

14. Собор вважає важливим розширювати участь зарубіжних єпархій та парафій Московського Патріархату, включаючи єпархії та парафії Руської Зарубіжної Церкви, в улаштуванні загальноцерковного життя та обговоренні питань загальноцерковного значення. Необхідно також окремо подбати про розвиток місіонерської та катехізичної роботи в закордонних установах Московського Патріархату.

15. У розвитку взаємодії з державними та політичними структурами країн далекого зарубіжжя пріоритетними сферами залишаються свідчення про позицію Руської Православної Церкви щодо найважливіших питань суспільного життя, особливо в його моральному вимірі, а також підтримка співвітчизників, що проживають за кордоном.

16. Дякуючи Богові за всещедротні Його милості до Руської Православної Церкви, які було явлено в багатьох єпархіях через чудотворні образи та мощі святих угодників Божих, члени Архієрейського Собору відзначають благотворне значення перенесення святинь для поклоніння з одних частин Московського Патріархату до інших. У радості молитовного спілкування, у поклонінні святиням у різних єпархіях виразніше усвідомлюється церковна єдність. Священному Синоду доручається реалізувати пропозицію Святішого Патріарха Кирила про створення робочої групи, яка подбала б про впорядкування та розвиток цієї практики.

17. Собор доручає Синодальній богослужбовій комісії розглянути питання про додаткову дату святкування пам'яті святих благовірних князя Петра і княгині Февронії Муромських, маючи на увазі бажання багатьох християн вступити в церковний шлюб у день шанування цих покровителів шлюбу.

18. Собор вказує на необхідність активізації роботи з впровадження на парафіях Руської Православної Церкви штатних оплачуваних посад педагога, соціального працівника та відповідального за роботу з молоддю. Водночас, враховуючи неминучі труднощі у здійсненні цього рішення, на першому етапі ці посади слід впроваджувати у великих міських парафіях. Крім того, штатні оплачувані співробітники повинні бути в кожному благочинні з тим, щоб вони допомагали всім настоятелям благочиння розвивати відповідну роботу. Заслуговує на схвалення досвід деяких єпархій, що створили при профільних єпархіальних відділах колегії, які включають всіх благочинницьких та парафіяльних співробітників. Синодальному відділу релігійної освіти й катехізації, Синодальному відділу з церковної благодійності та соціального служіння і Синодальному відділу у справах молоді доручається в якомога короткий термін подати на затвердження Священного Синоду посадові інструкції та методичні вказівки для парафіяльного і благочинницького педагога, соціального працівника та відповідального за роботу з молоддю, а також типові положення про колегії, що об'єднують цих співробітників. Синодальним відділам також належить внести пропозиції стосовно як організації короткочасних курсів, так і отримання повної вищої освіти для парафіяльних та благочинницьких фахівців. Важливо при цьому не обмежуватися містом Москвою, але передбачити планове створення регіональних центрів.

19. Необхідно прагнути до того, щоб у кожному населеному пункті країн, що входять до канонічної території Руської Православної Церкви, за наявності православних жителів, було відкрито не менше одного храму, каплиці або молитовного приміщення. Управлінню справами Московської Патріархії і аналогічним установам самоврядних Церков доручається у взаємодії з єпархіями розробити та подати на розгляд Священного Синоду загальноцерковний план збільшення чисельності храмів. Оскільки істотне зростання обсягу створення храмів передбачає переорієнтування на пріоритетне будівництво швидко споруджуваних і недорогих будівель, Фінансово-господарському управлінню доручається створити робочу групу для розробки проектів таких храмів і каплиць. Для забезпечення розвитку храмобудівництва єпархіальним управлінням рекомендується продумати плани створення єпархіальних, благочинницьких і парафіяльних опікунських рад.

20. Справедливим є зауваження Предстоятеля Руської Православної Церкви про необхідність якісно нового підходу до освітнього рівня кандидатів у клір. Залишаються невиконаними рішення Освященних Архієрейських Соборів 2000 і 2004 року стосовно припустимості висвячення у священний сан лише осіб, які мають духовну освіту або навчаються в духовних школах. У зв'язку з цим Освященний Собор визначає:

  • хіротонії у дияконський сан надалі здійснювати над особами, що закінчили як мінімум духовне училище або два курси семінарії;
  • хіротонії у священицький сан надалі здійснювати над особами, що мають як мінімум повну семінарську освіту або закінчили пастирський факультет Православного Свято-Тихонівського гуманітарного університету чи іншого вищого навчального закладу Руської Православної Церкви;
  • студенти очного сектора семінарій можуть бути висвячені у священицький сан під час навчання в духовних школах, але не раніше закінчення трьох курсів;
  • клірикам, які не мають наразі духовної освіти, належить протягом 2011 року вступити на заочний сектор семінарії або Православного Свято-Тихонівського гуманітарного університету.

Можливі винятки з цих правил можуть розглядатися в Навчальному комітеті, із включенням цих відомостей до річного звіту Навчального комітету, що направляється Патріархові. Якщо рукоположення як виняток із згаданого правила відбувається в єпархії, то інформація про це має бути відображена в річному єпархіальному звіті.

З метою підтримки освітнього рівня священнослужителів необхідно розробити систему контролю знань та підвищення кваліфікації кліриків, принаймні, тих, хто не має наукового ступеня в галузі богослов'я чи не викладає в духовних школах. Навчальному комітету доручається внести відповідні пропозиції Святішому Патріарху і Священному Синоду.

21. Вимагає упорядкування практика розподілу осіб, які закінчують очний сектор духовних шкіл, в тому числі регентських шкіл і відділень. При визначенні місць подальшого служіння випускників слід враховувати як потреби єпархій, звідки приходили випускники, так і потреби малоклірних далекосхідних і сибірських єпархій, кадрове забезпечення яких наразі є загальноцерковною турботою. Крім того, важливо, щоб після прибуття до єпархії клірик або мирянин, в освіту якого було вкладено чималі кошти й зусилля, отримував гідне застосування. Особливо це стосується випускників духовних академій. Навчальному комітету за участю Управління справами Московської Патріархії належить розробити й подати Святішому Патріарху і Священному Синоду проект положення про розподіл випускників духовних шкіл, який передбачає, зокрема, створення розподільчої комісії.

22. Священному Синоду належить розробити порядок почислення священнослужителів за штат і видачі відповідних документів.

23. Подальшому впорядкуванню діяльності старообрядницьких (єдиновірських) парафій Руської Православної Церкви покликана сприяти діяльність Патріаршого центру давньоруської богослужбової традиції. Визнано за доцільне розвивати його як установу з підготовки єдиновірських кліриків. Члени Архієрейського Собору також вважають важливим сприяти зусиллям, спрямованим на підтримку та розвиток добрих відносин зі старообрядництвом.

24. Освященний Собор висловлює задоволення у зв'язку з проведенням перших засідань Загальноцерковного суду Руської Православної Церкви. Видається важливим подальший розвиток церковно-судової системи, в тому числі заснування єпархіальних судів у всіх єпархіях Руської Православної Церкви. До закінчення 2011 року всім єпархіальним архієреям належить повідомити Святішому Патріарху про утворення єпархіального суду на виконання норм, передбачених Положенням про церковний суд Руської Православної Церкви. Рішення про можливі винятки прийматимуться Предстоятелем Руської Православної Церкви на підставі рапортів єпархіальних Преосвященних. Загальноцерковному суду і Управлінню справами Московської Патріархії слід докласти спільних зусиль з метою систематизації судової практики та підвищення кваліфікації єпархіальних суддів.

25. Першочерговим завданням монастирів є творення способу життя, заснованого на святоотцівській чернечій традиції. Настоятелі і настоятельки монастирів покликані показувати приклад дійсно чернечого життя, не наказуючи, але в дусі лагідності наставляючи ввірених їхньому піклуванню братів і сестер, перебуваючи з ними в єдиному житії. Внутрішнє вдосконалення не тільки не суперечить, але й зміцнюється богословськими знаннями: кожному ченцю і черниці у віці до 40 років бажано отримати духовну освіту, хоча б на рівні училища, для чого єпархіальним архієреям слід подбати про організацію очного або заочного навчання ченців. Отримання священного сану ченцями повинно регулюватися тими ж правилами стосовно освітнього цензу, що й для не ченців. Здавна в житті ченців поєднувалися молитва і праця, тому господарська або будівельна діяльність є невід'ємною частиною життя монастирів. Водночас ця діяльність не повинна завдавати шкоди чернечому життю. Не можна забувати, що монастирі завжди були місцями особливої духовної розради людей, що працюють у миру. Не тільки прочани, а й усі, хто заходить до обителі, повинні мати можливість отримати відповіді на питання, що їх хвилюють. Настоятелям і настоятелькам монастирів, які часто відвідують прочани, слід передбачити регулярне чергування досвідчених ченців для прийому тих, хто шукає бесіди. Крім того, на монастирському керівництві лежить відповідальність за те, щоб кожного, хто входить до обителі, зустрічали не з зарозумілою суворістю, а з любов'ю і гостинністю.

Собор вважає, що, як правило, єпархіальні монастирі повинні очолювати настоятелі. Як виняток правлячі архієреї можуть бути настоятелями (священноархімандритами) історично значущих або найбільших монастирів єпархії.

Дуже своєчасною є ініціатива президії Міжсоборної присутності, що включила до порядку денного відповідної комісії Міжсоборної присутності питання про створення Положення про монастирі та чернецтво та Внутрішнього статуту монастирів.

26. Організація дитячих притулків при монастирях і парафіях є благою і спасенною справою. Відрадно відзначити, що в переважній більшості церковних притулків діти, будучи оточені любов'ю, отримують індивідуальне виховання. Похвально, що багато притулків, піклуючись про те, щоб їхні вихованці були підготовлені до життя в миру, забезпечують їм можливість отримання вищої освіти вже після досягнення ними повноліття. На жаль, в окремих рідкісних випадках доводиться констатувати, що ченці сприймають засновані ними притулки виключно як базу для підготовки поповнення монастирів, фактично нав'язуючи дітям вибір чернечого шляху.

Виховання дітей вимагає особливого настрою і кваліфікації, і має здійснюватися з дотриманням світського законодавства. Створена при Синодальному відділі релігійної освіти та катехізації Комісія у справах церковних притулків і з питань церковного піклування про дітей покликана підготувати церковні нормативні документи і методичні вказівки для церковних притулків, а також провести внутрішньоцерковне ліцензування цих установ. З метою підвищення ефективності роботи цього органу та створення необхідних умов для взаємодії загальноцерковних та єпархіальних структур визначається перетворити його на Комісію у справах церковних притулків і з питань церковного піклування про дітей при Патріархові Московському і всієї Русі. До складу Комісії під головуванням керуючого справами Московської Патріархії слід включити представників Управління справами Московської Патріархії, Відділу релігійної освіти та катехізації, Синодального відділу з церковної благодійності і соціального служіння та інших установ за розсудом Святішого Патріарха.

27. Викликає занепокоєність відсутність норм формування загальноцерковного бюджету. У зв'язку з цим слід визнати необхідним і своєчасним створення системи єпархіальних відрахувань до бюджету Московської Патріархії, яка, з одного боку, була б пропорційною фінансовим можливостям єпархій, з іншого — виходила б з оцінки щорічних потреб Синодальних установ та інших загальноцерковних потреб. З цією метою члени Архієрейського Собору вважають за необхідне сформувати при Святішому Патріархові спеціальну Бюджетну комісію.

28. Освященний Архієрейський Собор наголошує на особливому значенні в житті Руської Православної Церкви Художньо-виробничого підприємства «Софрино», яке в 2010 році відзначило тридцятиріччя з часу утворення і протягом довгих років було для всього Московського Патріархату єдиним постачальником церковного начиння, облачення і свічок. Відрадно, що на цей час з'явилися і нові парафіяльні та єпархіальні виробництва, які стали відчутною підмогою для місцевих церковних бюджетів. Водночас неправильною уявляється ситуація, коли в єпархіях або на парафіях перевага віддається продукції приватних, нерідко нецерковних виробників. Собор визнав корисним розширення асортименту виробів, що випускаються підприємством «Софрино», в тому числі за рахунок продукції, яка раніше не вироблялася. При цьому важливо, щоб взаємодія єпархій та парафій із загальноцерковним підприємством не тільки не зменшувалася, а й набувала подальшого розвитку. Священному Синоду доручається розробити заходи щодо врегулювання порядку цієї взаємодії.

29. Освященний Архієрейський Собор схвалює розроблену Навчальним комітетом Руської Православної Церкви модель духовної освіти, представлену в доповіді Святішого Патріарха Кирила. Після підготовки відповідних документів Навчальному комітету належить подати їх на затвердження Священного Синоду разом із графіком переходу духовних шкіл на нову освітню систему. Навчальному комітету слід з неослабною увагою контролювати якість духовної освіти, включаючи її виховну складову. Вимоги до інтелектуального, культурного й освітнього рівня кліриків невпинно підвищуються. Необхідні принципові зміни у підході до навчального процесу як з боку викладачів, так і з боку учнів.

30. Розвиток і вдосконалення церковної науки — одне з найважливіших загальноцерковних завдань. Ключовими чинниками формування сильної богословської школи, яка є наступницею всесвітньо відомої в минулому руської богословської традиції, мають стати створення наукової інфраструктури на базі духовних шкіл та церковних наукових установ, а також підготовка висококваліфікованих наукових кадрів. Розвиток науково-богословських досліджень зробить важливий внесок у вирішення стратегічних завдань у галузях духовної освіти, церковного управління, пастирства, місії, соціального служіння. Водночас якісні прикладні дослідження можливі лише на твердому підгрунті академічного богослов'я, у зв'язку з чим потрібне вдосконалення загальноцерковної системи наукової комунікації. Необхідно активізувати діяльність наукових журналів і мережевих видань, наукових бібліотек і баз даних, важливо регулярно проводити загальноцерковні та регіональні богословські конференції та семінари, організовувати наукові відрядження дослідників, а також брати участь у міжнародних програмах з обміну студентами. Навчальному комітету спільно з Синодальною Біблійно-богословською комісією доручається розробити проект створення загальноцерковного науково-дослідницького інституту богослов'я і біблеїстики з подальшим поданням Патріарху і Священному Синоду. Синодальній Біблійно-богословській комісії належить також внести на розгляд Патріарха і Священного Синоду пропозиції щодо розвитку інфраструктури наукових досліджень у Руській Православній Церкві, а також щодо вдосконалення діалогу та взаємодії Церкви і світської науки.

31. Помісний Собор 27-28 січня 2009 року відзначив важливість місіонерсько-просвітницької діяльності: «Місія, так само як і духовне, моральне виховання особистості, повинна зараз стати в центрі нашої діяльності... На просвітницьке служіння, насамперед серед дітей та молоді, сьогодні особливо потрібно направити загальноцерковні зусилля» (пункт 5 Визначення «Про життя й труди Руської Православної Церкви»). Не припиняючи трудів із просвітницького служіння, що вже здійснюються у віддалених від церковних центрів місцевостях, Синодальному місіонерському відділу належить активізувати свою діяльність у галузі координації просвітницької роботи єпархій та парафій серед тих, хто, будучи хрещеним, ще не повною мірою бере участь в церковному житті. Собор вважає корисним створення місіонерських служб благочинь і парафій, організованих штатними співробітниками — парафіяльними місіонерами під керівництвом благочинних та настоятелів. Синодальному місіонерському відділу доручається подати на розгляд Священного Синоду відповідну нормативну та методичну базу.

32. Прийняттю Таїнства Хрещення здавна передувала необхідна підготовка, що включає ознайомлення з основами віри, на виконання заповіді Спасителя: «Ідіть, і навчіть всі народи, хрестячи їх в ім'я Отця і Сина і Святого Духа» (Мф. 28, 19). Освященний Собор вважає своєчасним проведення загальноцерковної дискусії щодо відновлення практики оголошення осіб, які готуються до Святого Хрещення, і катехізації тих, хто приступає до інших Таїнств Церкви. Синодальному місіонерському відділу, Синодальному відділу релігійної освіти та катехізації, комісії Міжсоборної присутності з питань організації церковної місії належить внести свої пропозиції щодо даних тем.

33. Собор вказує на необхідність більш відповідального підходу до Таїнства Шлюбу, здійсненню якого має передувати розкриття перед бажаючими його прийняти всієї важливості створення міцної християнської сім'ї, заснованої на любові й вірності. Це допоможе подолати тенденцію до збільшення прохань про розлучення.

34. Освященний Собор із задоволенням констатує позитивний хід апробації викладання Основ релігійних культур і світської етики в школах Російської Федерації і висловлює надію, що цей досвід буде сприйнято в інших країнах канонічного відання Руської Православної Церкви, де таке викладання ще не ведеться. Водночас члени Собору відзначають, що хід апробації затьмарюється окремими випадками тиску на вільний вибір школярів та їх батьків. Правлячим архієреям слід розвивати механізми громадського контролю над апробацією нового курсу, а також забезпечити належне інформування батьків про зміст курсу, що запроваджується. Розвиток в рамках даного курсу викладання Основ православної культури вимагає перепідготовки значної кількості педагогів. Важливо, щоб єпархії взяли діяльну участь у цьому процесі, налагоджуючи взаємодію з регіональними органами управління освітою. Неприпустимо, коли на викладання Основ православної культури орієнтуються особи, які мають зверхнє уявлення про Православ'я або не розуміють культурологічної складової предмета. Синодальному відділу релігійної освіти та катехізації належить розробити необхідні методичні та інформаційні матеріали, здійснювати консультаційну підтримку єпархій, отримувати від них інформацію про поточну ситуацію і координувати роботу з перепідготовки педагогів.

Неослабна увага має приділятися розвитку парафіяльних та єпархіальних недільних шкіл. Синодальному відділу релігійної освіти та катехізації належить розробити стандарт для церковно-парафіяльних шкіл, що містить освітній мінімум необхідних віронавчальних знань і церковних навиків.

35. Однією з важливих галузей діяльності єпархій та парафій сьогодні є проповідь Євангелія серед молоді та виховання молодих людей в дусі християнських моральних цінностей. Єпархіям та, в рамках їх можливостей — парафіям, слід розробляти щорічні програми в галузі роботи з юним поколінням, які містять різного роду проекти, до організації та реалізації яких залучалися б молоді люди. Важливо при цьому враховувати неоднорідність молодіжних груп і різний ступінь воцерковленості молодих людей. Необхідно розвивати й поступово поширювати у всіх єпархіях досвід створення молодіжних об'єднань і рад при парафіях міста Москви. Синодальному відділу у справах молоді належить посилити координаційну діяльність та методичну підтримку відповідних єпархіальних відділів.

36. Головними завданнями Церкви є богозаповідана проповідь Євангелія і звершення Таїнства Євхаристії на пам'ять про Господа нашого Ісуса Христа. Водночас Церква не залишається осторонь від життя суспільства, насамперед від потреб знедолених. Коли прийде Суддя, Він звернеться до милосердних: «Прийдіть, благословенні Отця Мого, успадкуйте Царство, уготоване вам від створення світу: Бо Я голодував був і ви нагодували Мене, прагнув і ви напоїли Мене, странником Я був і Мене прийняли ви; Був нагий і Мене зодягли ви, слабував і Мене ви відвідали, у в'язниці Я був і прийшли ви до Мене» (Мф. 25, 34-36). Ці слова Спасителя свідчать про те, що благодійність і допомога ближньому є справою кожного християнина. У зв'язку з цим Синодальний і єпархіальні відділи з соціального служіння мають насамперед координувати зусилля мирян у сфері благодійності. Одним із способів вирішення цього завдання є заснування добровольчих служб на єпархіальному, благочинницькому і, де це можливо, парафіяльному рівнях. Крім того, допомога знедоленим може надаватися через соціально-благодійні організації, засновані Церквою. Синодальному відділу з церковної благодійності та соціального служіння доручається провести загальноцерковний з'їзд представників відповідних єпархіальних відділів для обговорення перспектив розвитку соціальної діяльності.

37. Освященний Архієрейський Собор схвалює рішення Священного Синоду, що стосуються запровадження грифів Видавничої Ради та Синодального інформаційного відділу, і підтверджує, що розповсюдження видань в системі церковного (єпархіального, парафіяльного, монастирського) книгорозповсюдження є можливим тільки після отримання ними схвального грифа відповідної Синодальної установи. Єпархіальним управлінням спільно з Видавничою Радою і Синодальним інформаційним відділом належить протягом 2011 року створити механізми, що забезпечать реалізацію даного рішення.

38. Собор підтримує ініціативу Священного Синоду, який заснував щорічний День православної книги, приурочений до 1 березня — дня випуску першодрукованого «Апостола» 1564 року. Усім правлячим архієреям рекомендується взяти участь у проведенні відповідних заходів, координацію яких доручено Видавничій Раді Руської Православної Церкви та аналогічним структурам у самоврядних Церквах. Видається корисним і розвиток в єпархіях книжкового виставково-ярмаркового проекту Видавничої Ради «Радість слова».

39. Особливу увагу слід приділяти висвітленню діяльності Церкви в засобах масової інформації — як православних, так і світських, готових до конструктивної взаємодії з Церквою. Важливо, щоб світські журналісти та представники профільних церковних структур навчилися співпрацювати з метою правдивого та своєчасного подання інформації про церковне життя. Для ефективної побудови інформаційної роботи в кожній єпархії необхідно мати штатну посаду прес-секретаря. Бажано залучати на цю посаду кваліфікованих фахівців, що мають досвід роботи зі ЗМІ. Прес-секретар зобов'язаний давати оперативні, виважені і вичерпні відповіді на виникаючі питання.

Справі внутрішньоцерковної комунікації служать офіційні загальноцерковні друковані та інтернет-ресурси, а також єпархіальні ЗМІ. Представники церковних засобів масової інформації мають тісно взаємодіяти між собою, щоб зробити присутність Церкви в інформаційному просторі більш значущою і помітною в суспільстві. Схвалюючи виконану Управлінням справами Московської Патріархії і Синодальним інформаційним відділом роботу зі створення методичних вказівок для єпархіальних прес-служб, Освященний Собор доручає Інформаційному відділу активізувати консультаційно-методичну допомогу церковним і світським ЗМІ, а також роботу з підвищення кваліфікації співробітників єпархіальних інформаційних відділів та періодичних видань. План відповідних заходів і проектів належить подати на розгляд Святішого Патріарха.

40. Члени Архієрейського Собору вітають рішення державної влади Російської Федерації про відродження інституту військового духовенства. Із задоволенням слід відзначити, що аналогічне питання позитивно вирішено або вирішується в ряді країн канонічної відповідальності Московського Патріархату, зокрема, в Україні, Білорусі й Молдові. Правлячим архієреям належить визначити пастирів, здатних нести постійне служіння при військових частинах. Синодальному відділу із взаємодії зі Збройними Силами і правоохоронними установами та, у разі потреби, відповідним установам самоврядних Церков доручається у діалозі з єпархіальними управліннями та Управлінням справами Московської Патріархії підготувати відповідні квоти для кожної єпархії та представити їх на розгляд Священноначалія. Освященний Собор висловлює надію, що приклад створення військового духовенства в Збройних Силах Російської Федерації наслідуватимуть інші державні інститути Росії, в яких передбачена військова служба, і що цей досвід буде затребуваний в тих державах, які знаходяться в межах канонічної території Московського Патріархату, де подібні рішення ще не ухвалено.

41. Собор закликає примножити зусилля, спрямовані на духовне просвітництво козацтва і залучення його до різних галузей церковного життя. Козацтво завжди було сильне православною вірою. І сьогодні воцерковлення є головною умовою справжнього відродження козацтва.

42. Констатуючи незмінно високий рівень уваги, що приділяється єпархіальними архієреями духовному окормленню ув'язнених, члени Архієрейського Собору закликають світську владу тих держав, де ця діяльність не отримала чіткого правового оформлення, ужити заходів до виправлення ситуації. Синодальному відділу з тюремного служіння і аналогічним церковним установам у самоврядних Церквах належить вступити в діалог зі світською владою з метою врегулювання ситуації. Заслуговує на позитивну оцінку ініційований Федеральною службою виконання покарань Росії проект із включення священнослужителів в роботу виправних установ на штатній основі. Ця ініціатива вимагає активної участі єпархіальних архієреїв, які, зокрема, мають визначити священнослужителів, здатних нести настільки нелегкий послух.

43. Висловлюючи задоволення загальним станом церковно-державних відносин на канонічному просторі Московського Патріархату, Собор вважає важливим розвиток повномасштабного партнерства Церкви й держави в галузях освіти та виховання, благодійності та соціальної роботи, збереження культурної та історичної спадщини. Корисним видається укладання угод, що закріплюють церковно-державне партнерство. Слід окремо відзначити становлення системного процесу передачі церковного майна в Росії, зокрема, на підставі ухваленого закону «Про передачу релігійним організаціям майна релігійного призначення, що перебуває у державній або муніципальній власності». Відрадно, що аналогічний процес успішно завершився в Латвії та Литві. Собор задоволений фактом ухвалення закону «Про Латвійську Православну Церкву».

44. У ряді держав зберігаються проблеми, що стосуються юридичного статусу церковних інститутів, повернення несправедливо відібраних у віруючих храмів і святинь, забезпечення права на доступ до позитивних знань про релігію, можливості створення та використання домових храмів у лікарнях, соціальних установах, місцях ув'язнення. Члени Собору вважають за необхідне розв'язання цих проблем на засадах церковно-державного діалогу, спрямованого на розробку відповідних правових та адміністративних актів, угод і домовленостей.

45. У зв'язку з надходженням численних звернень віруючих, Собор вважає за необхідне проведення переговорів з органами державної влади з метою забезпечення добровільності у використанні електронних засобів ідентифікації громадян, зокрема універсальних електронних карт. Люди, що їх не приймають, не повинні піддаватися дискримінації, зокрема при отриманні медичної допомоги та соціальних благ.

46. У взаєминах Церкви з різноманітними громадськими силами, насамперед із православними цивільними об'єднаннями, Собор визначає як пріоритетні напрямки — роботу в освітній та просвітницькій галузях, дискусію з питань, що хвилюють сучасників, труди з формулювання та затвердження базових цінностей суспільства, з розв'язання міжнаціональних і соціальних конфліктів, захисту прав людини від свавілля, відстоювання інтересів Церкви. У країнах, де суспільство і Церкву значною мірою складають одні й ті самі люди, слід розвивати практику системного церковно-суспільного громадянського діяння, що охоплює всі галузі народного життя.

47. Архієрейський Собор підтримує і схвалює зусилля Святішого Патріарха і Священного Синоду, спрямовані на зміцнення єдності Святої, Соборної і Апостольської Церкви через удосконалення загальноправославного співробітництва, зокрема в рамках процесу підготовки Всеправославного Собору. Розвиток братерських і рівноправних відносин із Православними Помісними Церквами є найважливішим напрямком зовнішніх церковних зв'язків. Особливе значення в цій галузі має обмін офіційними візитами Святішого Патріарха Московського і всієї Русі Кирила і Святішого Патріарха Константинопольського Варфоломія, а також офіційний візит Святішого Патріарха Кирила в межі Олександрійського Патріархату. Собор висловлює задоволення результатами цих візитів, а також зустрічей Його Святості з Предстоятелями Олександрійської та Кіпрської Церков, Православної Церкви в Чеських землях і Словаччині та Православної Церкви в Америці під час відвідання ними Руської Православної Церкви. Члени Собору вітають труди ієрархів Руської та Грузинської Церков, що сприяють миру та взаєморозумінню між нашими народами, а також наголошують на важливості підтримки Православ'я в Косовському краї.

48. Головними завданнями діяльності в галузі міжхристиянських зв'язків Собор визнає спільний захист цінностей християнської моралі, протидію дискримінації християн і руйнуванню християнської європейської традиції, а також вироблення спільного ставлення до процесів ліберальної секуляризації та глобалізації. Позитивний приклад успішної співпраці, особливо в галузі захисту традиційних сімейних цінностей, дає, зокрема, діяльність Християнського міжконфесійного консультативного комітету країн СНД і Балтії.

49. Продовжуючи виконувати свій обов'язок свідчення про істину і дбайливо зберігаючи Святе Передання, Руська Православна Церква з жалем спостерігає за прогресуючим віддаленням багатьох західних протестантських громад від норм церковної традиції, зокрема в галузі християнської моральності.

50. Важливою складовою християнського свідчення світові є міжрелігійний діалог, участь в якому нашої Церкви заснована на православному уявленні про істину, що виключає змішування або штучне поєднання різних релігійних традицій. Метою цього діалогу є пошук відповіді на спільні для всіх віруючих людей виклики сучасності, забезпечення мирного життя і співпраці людей різних релігій, національностей і культур, спільне протистояння екстремізму й тероризму, так само як і спробам витіснення релігійного світогляду з життя суспільства.

 

ПАТРІАРХ МОСКОВСЬКИЙ І ВСІЄЇ РУСІ КИРИЛ

Члени Президії Архієрейського Собору:

Митрополит Київський і всієї України Володимир

Митрополит Санкт-Петербурзький і Ладозький Володимир

Патріарший екзарх всієї Білорусі митрополит Мінський і Слуцький Філарет

Митрополит Крутицький і Коломенський Ювеналій

Митрополит Кишинівський і всієї Молдови Володимир

Голова Відділу зовнішніх церковних зв'язків митрополит Волоколамський Іларіон

Митрополит Ризький і всієї Латвії Олександр

Митрополит Астанайський і Казахстанський Олександр

Митрополит Сімферопольський і Кримський Лазар

Митрополит Східно-Американський і Нью-Йоркський Іларіон

Архієпископ Симбірський і Мелекеський Прокл

Єпископ Бакинський і Прикаспійський Олександр

Єпископ Архангельський і Холмогорський Даниїл

Керуючий справами Московської Патріархії митрополит Саранський і Мордовський Варсонофій

Версія: російська

Усі матеріали з ключовими словами

 

Інші документи

Постанови Освященного Архієрейського Собору Руської Православної Церкви (29 листопада — 2 грудня 2017 року)

Послання Освященного Архієрейського Собору кліру, чернецтву та всім вірним чадам Руської Православної Церкви

Положення про нагороди Руської Православної Церкви (2017 р.)

Про канонічні аспекти церковного шлюбу

Коментар голови ВЗЦЗ митрополита Волоколамського Іларіона у зв'язку з поширенням інформації про звернення колишнього митрополита Київського і всієї України Філарета

Визначення Освященного Архієрейського Собору Руської Православної Церкви «Про звернення колишнього митрополита Київського і всієї України Філарета»

Положення про монастирі та ченців

Визначення Освященного Архієрейського Собору Руської Православної Церкви «Про обрання членів Загальноцерковного суду Руської Православної Церкви»

Визначення Освященного Архієрейського Собору Руської Православної Церкви «Про внесення змін і доповнень до Статуту Руської Православної Церкви та інші документи Руської Православної Церкви»